обертон
ОБЕРТО́Н, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук.
У надгортанних порожнинах.. звуки голосу набувають і тембрового забарвлення, яке утворюється додатковими тонами, так званими обертонами, що звучать, зливаючись з основним тоном (Худ. чит.., 1955, 25).
Словник української мови (СУМ-11)