обертон

оберто́н

(нім. Oberton, від ober – верхній і Ton – звук)

складовий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.

Значення в інших словниках

1. обертон — оберто́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обертон — [обеиртон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. обертон — -у, ч. 1》 муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. 2》 мн., муз. Тризвуки, що входять до спектра музичного звука, збагачуючи основний тон. 3》 фіз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обертон — ОБЕРТО́Н, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах ..  Словник української мови у 20 томах
5. обертон — ПРИ́ЗВУК, ОБЕРТО́Н. Описи природи у Сосюри містять численні музично-звукові "сплески", що набувають значення музичних призвуків і стають свого роду обертонами у звучанні всього вірша (з журналу).  Словник синонімів української мови
6. обертон — Оберто́н, -на; -то́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обертон — ОБЕРТО́Н, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах..  Словник української мови в 11 томах