облігація

обліга́ція

(від лат. obligatio – зобов’язання, порука)

цінний папір, що дає власникові доход у вигляді процента чи виграшу.

Значення в інших словниках

1. облігація — обліга́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. облігація — Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).  Словник термінів законодавства України
3. облігація — [обл'ігац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. облігація — -ї, ж. 1》 Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. 2》 Боргове зобов'язання, видане державою або підприємством на певних умовах під час випуску внутрішньої позики.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. облігація — Позика (державна), див. вексель  Словник чужослів Павло Штепа
6. облігація — ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. — Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. облігація — ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. – Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (І.  Словник української мови у 20 томах
8. облігація — (англ. оbligation) вид цінного папера, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати його номінальну вартість у передбачений в ній термін із виплатою фіксованого відсотка. Розрізняють...  Економічний словник
9. облігація — Цінний папір, який приносить власникові сталий, наперед визначений дохід; посвідчення про отримання емітентом позики.  Універсальний словник-енциклопедія