облігація
ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж.
Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу.
– Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (І. Франко);
В першій торбочці були золоті речі, гроші, облігації третьої позики індустріалізації (І. Цюпа);
Всі облігації – це цінні папери на пред'явника (з газ.).
△ (1) Беззаста́вні (незабезпе́чені) обліга́ції – прямі боргові зобов'язання;
(2) Відкли́чна (відзивна́) обліга́ція – облігація, що може бути погашеною до настання терміну погашення за заздалегідь обумовленою ціною.
Відзивні облігації дають емітенту право їх дострокового погашення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)