облігація —
обліга́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
облігація —
Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Словник термінів законодавства України
облігація —
[обл'ігац'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
облігація —
-ї, ж. 1》 Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. 2》 Боргове зобов'язання, видане державою або підприємством на певних умовах під час випуску внутрішньої позики.
Великий тлумачний словник сучасної мови
облігація —
ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. — Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (Фр.
Словник української мови в 11 томах
облігація —
ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. – Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (І.
Словник української мови у 20 томах
облігація —
(англ. оbligation) вид цінного папера, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати його номінальну вартість у передбачений в ній термін із виплатою фіксованого відсотка. Розрізняють...
Економічний словник
облігація —
обліга́ція (від лат. obligatio – зобов’язання, порука) цінний папір, що дає власникові доход у вигляді процента чи виграшу.
Словник іншомовних слів Мельничука
облігація —
Цінний папір, який приносить власникові сталий, наперед визначений дохід; посвідчення про отримання емітентом позики.
Універсальний словник-енциклопедія