облігація
ОБЛІГА́ЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу.
— Панщина пропала навіки, а пани дістануть за неї сплату облігаціями (Фр., VIII, 1952, 43);
Таких капіталістів, що живуть на проценти з капіталу, вкладеного в банки або в цінні папери (акції, облігації), називають рантьє (Нова іст., 1957, 56);
В першій торбочці були золоті речі, гроші, облігації третьої позики індустріалізації (Цюпа, Три явори, 1958, 47).
Словник української мови (СУМ-11)