обер-прокурор

о́бер-прокуро́р

(від обер- і прокурор)

1. Службова особа, яка очолювала департамент в сенаті в дореволюційній Росії.

2. Особа, що очолювала синод у дореволюційній Росії.

Значення в інших словниках

1. обер-прокурор — о́бер-прокуро́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обер-прокурор — -а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, що очолювала департамент сенату, а також службова особа, що очолювала синод на правах міністра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обер-прокурор — О́БЕР-ПРОКУРО́Р, а, ч., іст. 1. У Росії – службова особа, що очолювала департамент сенату. 2. Службова особа, що очолювала в Росії синод на правах міністра. Може, великий князь ..  Словник української мови у 20 томах
4. обер-прокурор — О́БЕР-ПРОКУРО́Р, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — службова особа, що очолювала департамент сенату. 2. У дореволюційній Росії — службова особа, що очолювала синод на правах міністра. Може, великий князь..  Словник української мови в 11 томах