облізлий

облі́злий

[о^убл’ізли^ей]

м. (на) -злому/-з'л'ім, мн. -з'л'і

Значення в інших словниках

1. облізлий — облі́злий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. облізлий — див. лисий; старий  Словник синонімів Вусика
3. облізлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до облізти I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. облізлий — ОБЛІ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облі́зти¹. Обернувсь на цапиних ніжках та й пішов, неначе поніс на кілку свою лису, облізлу голову (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. облізлий — ОБЛІ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до облі́зти¹. До старостування господаровитий Окунь і влітку, і взимку ходив у заяложеному, облізлому до останньої волосинки, ще парубоцькому кожусі (М. Стельмах); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах