облізти

облі́зти

[о^убл’ізти^е]

-зу, -зе^иш; нак. о^убл'із', о^убл'із'те^и

Значення в інших словниках

1. облізти — облі́зти 1 дієслово доконаного виду позбутися волосся, шерсті, пір'я, верхнього шару фарби тощо облі́зти 2 дієслово доконаного виду обповзти  Орфографічний словник української мови
2. облізти — I див. облазити I. II див. облазити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облізти — ОБЛІ́ЗТИ¹ див. обла́зити¹ ОБЛІЗТИ див. облазити.  Словник української мови в 11 томах
4. облізти — ОБЛІ́ЗТИ¹ див. обла́зити¹. ОБЛІ́ЗТИ² див. обла́зити².  Словник української мови у 20 томах
5. облізти — Зу, -зеш, док. 1. Обійтися без чогось. — Ой, який у тебе гарний светрик! Дай поносити! — Облізеш, я не люблю давати комусь свої речі. 2. Дуже позаздрити чомусь. Він облізе, коли побачить твою нову машину!  Словник сучасного українського сленгу
6. облізти — ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір'я, шерсть, зуби — внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИ рідше (по всій поверхні — про волосся, шерсть, пір'я). — Док.  Словник синонімів української мови
7. облізти — Облізти см. облазити.  Словник української мови Грінченка