обмілілий —
обмілі́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обмілілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обміліти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обмілілий —
ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмілі́ти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Збан., Над Десною, 1951, 132); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 247).
Словник української мови в 11 томах
обмілілий —
ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обмілі́ти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Ю. Збанацький); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку... (Я. Гримайло).
Словник української мови у 20 томах