обопільний

обопі́льний

[обо^уп’іл'ни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. обопільний — обопі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обопільний — Взаємний, зст. обоюдний; (- угоду) двосторонній.  Словник синонімів Караванського
3. обопільний — -а, -е. 1》 Спільний для обох сторін; взаємний. 2》 Однаковий з обох боків; двосторонній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обопільний — ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. обопільний — ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії – обопільні (М.  Словник української мови у 20 томах
6. обопільний — ВЗАЄ́МНИЙ (який однаково виявляється з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНИЙ. В їх розмові відчувалась взаємна ніжність (М. Трублаїні); Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що.. наші симпатії — обопільні (М. Коцюбинський).  Словник синонімів української мови
7. обопільний — Обопі́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обопільний — Обопільний, -а, -е Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339.  Словник української мови Грінченка