обопільний
ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Спільний для обох сторін; взаємний.
Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії – обопільні (М. Коцюбинський);
Вони дивилися на світ одними очима, однаково думали, їм не важко було вгадувати обопільні наміри (Л. Первомайський);
Обопільна згода.
2. Однаковий з обох боків; двосторонній, двобічний.
Словник української мови (СУМ-20)