обопільно
ОБОПІ́ЛЬНО.
Присл. до обопі́льний.
Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його – обопільно (Марко Вовчок);
Приязнь зароджувалася між двома наче різними людьми обопільно (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)