Значення в інших словниках
-
обопільно —
обопі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
обопільно —
ОБОПІ́ЛЬНО. Присл. до обопі́льний. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його — обопільно (Вовчок, І, 1955, 183); Приязнь зароджувалася між двома наче різними людьми обопільно (Ільч., Серце жде, 1939. 274).
Словник української мови в 11 томах
-
обопільно —
ОБОПІ́ЛЬНО. Присл. до обопі́льний. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його – обопільно (Марко Вовчок); Приязнь зароджувалася між двома наче різними людьми обопільно (О. Ільченко).
Словник української мови у 20 томах
-
обопільно —
ВЗАЄ́МНО (проявляючись однаково з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНО, НАВЗА́ЄМ рідше. Зустріч двох колон, хай навіть пошарпаних,.. якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (О. Гончар); Вони..
Словник синонімів української мови
-
обопільно —
Обопільно нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. ІІ. 79.
Словник української мови Грінченка