обопільно

ВЗАЄ́МНО (проявляючись однаково з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНО, НАВЗА́ЄМ рідше. Зустріч двох колон, хай навіть пошарпаних,.. якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (О. Гончар); Вони.. мали в собі дар вірити в себе обопільно й любитися (О. Кобилянська); Скинула вона якось оком на Джаннотта, а він на неї, та й закохалися собі навзаєм (перекл. із Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. обопільно — обопі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. обопільно — Присл. до обопільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обопільно — ОБОПІ́ЛЬНО. Присл. до обопі́льний. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його — обопільно (Вовчок, І, 1955, 183); Приязнь зароджувалася між двома наче різними людьми обопільно (Ільч., Серце жде, 1939. 274).  Словник української мови в 11 томах
4. обопільно — ОБОПІ́ЛЬНО. Присл. до обопі́льний. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його – обопільно (Марко Вовчок); Приязнь зароджувалася між двома наче різними людьми обопільно (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
5. обопільно — Обопільно нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. ІІ. 79.  Словник української мови Грінченка