обопільний —
[обоуп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
обопільний —
-а, -е. 1》 Спільний для обох сторін; взаємний. 2》 Однаковий з обох боків; двосторонній.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обопільний —
ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
обопільний —
ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії – обопільні (М.
Словник української мови у 20 томах
обопільний —
ВЗАЄ́МНИЙ (який однаково виявляється з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНИЙ. В їх розмові відчувалась взаємна ніжність (М. Трублаїні); Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що.. наші симпатії — обопільні (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови
обопільний —
Обопі́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)