обомліти

Обомліти, -млію, -єш

гл. Обомлѣть. То удова, старая жона, коня уздріла, — вся обомліла. Макс.

Значення в інших словниках

1. обомліти — обомлі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обомліти — [обоумл'ітие] = обімліти -л'ійу, -л'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
3. обомліти — див. обімлівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обомліти — ОБОМЛІ́ТИ див. обімліва́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. обомліти — ОБОМЛІ́ТИ див. обімліва́ти.  Словник української мови у 20 томах