обперти

обпе́рти

[обперти^е]

об'іпру, о^уб'іпре^иш /об'іпреш, о^уб'іпре^имо /об'іпре^имо, о^уб'іпре^ите^и/об'іпре^ите; нак. об'іпри, об'іпр'іт'

Значення в інших словниках

1. обперти — обпе́рти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обперти — див. обпирати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обперти — ОБПЕ́РТИ див. обпира́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
4. обперти — ОБПЕ́РТИ див. обпира́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
5. обперти — Обпе́рти, -ся см. і. обпірати, -ся.  Словник української мови Грінченка