обіпраний

обі́праний

[о^уб’іпрани^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. обіпраний — обі́праний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обіпраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обіпрати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обіпраний — ОБІ́ПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обіпра́ти. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий і нагодований (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. обіпраний — ОБІ́ПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обіпра́ти. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий і нагодований (Тют., Вир, 1960, 75).  Словник української мови в 11 томах