Значення в інших словниках
-
оказіоналізм —
оказіоналі́зм іменник чоловічого роду незагальновживане, авторське слово, введене тільки в контексті конкретної ситуації
Орфографічний словник української мови
-
оказіоналізм —
-у, ч. 1》 Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії 17 ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між фізичними і психічними явищами та розглядав тіло лише як знаряддя впливу Бога на душу людини. 2》 лінгв.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
оказіоналізм —
ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ¹, у, ч. Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії XVII ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між фізичними і психічними явищами. ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ², а, ч., лінгв.
Словник української мови у 20 томах
-
оказіоналізм —
оказіоналі́зм (від лат. occasionalis – випадковий) релігійно-ідеалістичний напрям західноєвропейської філософії 17 ст., представники якого вважали, що між фізичними й психічними явищами немає безпосереднього причинного зв’язку і що тіло є лише знаряддям діяння бога на «душу» людини.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
оказіоналізм —
Філософський і теологічний погляд XVII cт., який визнає Бога причиною всього, що трапляється, а причинні зв'язки (особливо між психічними і фізичними актами людини) вважає випадковими, оказією для Його дії (Н. Мальбранш).
Універсальний словник-енциклопедія
-
оказіоналізм —
ОКАЗІОНАЛІЗМ (від лат. ocassio — випадок, нагода, привід) — філософське вчення, згідно з яким Бог є опосередкувальною ланкою між душею і тілом. Виникло на ґрунті характерного для картезіанства (див.
Філософський енциклопедичний словник
-
оказіоналізм —
ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ, у, ч. Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії XVII ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв’язку між фізичними і психічними явищами.
Словник української мови в 11 томах