оленяр

оленя́р

[оле^ин’ар]

-н'ара, ор. -н'арем, м. (на) -н'арев'і/-н'ару, мн. -н'ар'і, -н'ар'іў, д. -н'арам

Значення в інших словниках

1. оленяр — оленя́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оленяр — -а, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оленяр — ОЛЕНЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства. Оленярі готувались у тундру (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах
4. оленяр — ОЛЕНЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається оленярством; фахівець з оленярства. Оленярі готувались у тундру (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 88).  Словник української мови в 11 томах