онук

ону́к

[о^унук]

= внук і унук

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -уче^и, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. онук — ону́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. онук — див. внук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. онук — ОНУ́К див. внук.  Словник української мови у 20 томах
4. онук — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..  Словник синонімів української мови
5. онук — Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків ону́к, див. уну́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. онук — ОНУ́К див. внук.  Словник української мови в 11 томах