онук

Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків

ону́к, див. уну́к

Значення в інших словниках

1. онук — ону́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. онук — [оунук] = внук і унук -ка, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -учеи, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. онук — див. внук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. онук — ОНУ́К див. внук.  Словник української мови у 20 томах
5. онук — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..  Словник синонімів української мови
6. онук — ОНУ́К див. внук.  Словник української мови в 11 томах