-ука, м. (на) -уков'і/-уку, кл. -учеи, мн. -укие, -ук'іў
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
внук —
внук іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
внук —
(онук, рідко унук), -а, ч. 1》 Син сина або дочки. 2》 тільки мн. Діти сина або дочки. 3》 тільки мн. Те саме, що нащадки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
внук —
ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (І. Нечуй-Левицький); Щосереди стара старчиха лазить одвідувати свого онука (В. Винниченко); На призьбі дід старий – Як сон. Кошлатить йому брови внук (П.
Словник української мови у 20 томах
внук —
ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..
Словник синонімів української мови
внук —
Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
внук —
ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Н.-Лев., II, 1956, 305); На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Тич., І, 1946, 109). 2. тільки мн. Діти сина або дочки.
Словник української мови в 11 томах