внук

Значення в інших словниках

1. внук — внук іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. внук — (онук, рідко унук), -а, ч. 1》 Син сина або дочки. 2》 тільки мн. Діти сина або дочки. 3》 тільки мн. Те саме, що нащадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. внук — ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (І. Нечуй-Левицький); Щосереди стара старчиха лазить одвідувати свого онука (В. Винниченко); На призьбі дід старий – Як сон. Кошлатить йому брови внук (П. Словник української мови у 20 томах
4. внук — Внуча, внучатко, внучок, онучатко, онучечок, онучок, унук, унучечок, унучок Словник синонімів Вусика
5. внук — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: .. Словник синонімів української мови
6. внук — Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. внук — ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Н.-Лев., II, 1956, 305); На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Тич., І, 1946, 109). 2. тільки мн. Діти сина або дочки. Словник української мови в 11 томах