1. Орфоепічний словник української мови

унук

уну́к

[ўнук]

= внук і онук

-ка, м. (на) -уков'і/-уку, кл. -учеи, мн. -укие, -ук'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. унук — уну́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. унук — див. внук Словник синонімів Вусика
  3. унук — УНУ́К див. внук. Словник української мови у 20 томах
  4. унук — унука, унуків, унуча, унучатко, унученька, унученя, унучечка, унучка, унучок, унуччин див. внук, внука і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. унук — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: .. Словник синонімів української мови
  6. унук — Уну́к, -ка; уну́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. унук — УНУ́К, УНУ́КА, УНУЧА́, УНУЧА́ТКО, УНУЧЕНЯ́, УНУ́ЧЕНЬКА, УНУ́ЧЕЧКА, УНУ́ЧКА, УНУ́ЧОК, УНУ́ЧЧИН див. внук, вну́ка і т. д. Словник української мови в 11 томах
  8. унук — Унук, -ка м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. Ном. № 10597.. ум. унучок. Словник української мови Грінченка