1. Словник синонімів української мови

внук

ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: .. Сидить, Неначе й досі, сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко).

НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.: уживаючись окремо, ці слова можуть означати просто "нащадки", а виступаючи разом, — різний ступінь віддаленості майбутніх поколінь). Звитяжні години, звитяжні часи. Нам заздрити будуть нащадки (В. Сосюра); Смерть його відгукнулася у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Вдячне потомство, звільнене від фашистських кошмарів, згадає героїв Букрина і Лютежа (Ю. Бедзик); Яке коріння, таке й насіння (прислів'я); Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Т. Шевченко); Мудрець, замріяний філософ До дальніх правнуків іде (П. Дорошко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внук — внук іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. внук — [ўнук] = онук і унук -ука, м. (на) -уков'і/-уку, кл. -учеи, мн. -укие, -ук'іў Орфоепічний словник української мови
  3. внук — (онук, рідко унук), -а, ч. 1》 Син сина або дочки. 2》 тільки мн. Діти сина або дочки. 3》 тільки мн. Те саме, що нащадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. внук — ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (І. Нечуй-Левицький); Щосереди стара старчиха лазить одвідувати свого онука (В. Винниченко); На призьбі дід старий – Як сон. Кошлатить йому брови внук (П. Словник української мови у 20 томах
  5. внук — Внуча, внучатко, внучок, онучатко, онучечок, онучок, унук, унучечок, унучок Словник синонімів Вусика
  6. внук — Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. внук — ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Н.-Лев., II, 1956, 305); На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Тич., І, 1946, 109). 2. тільки мн. Діти сина або дочки. Словник української мови в 11 томах