внук

ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч.

1. Син сина або дочки.

Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Н.-Лев., II, 1956, 305);

На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Тич., І, 1946, 109).

2. тільки мн. Діти сина або дочки.

В неділю пополудні приходили до баби всі невістки з внуками (Стеф., І, 1949, 114);

В Мефодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Янов., I, 1958, 500).

3. тільки мн. Те саме, що наща́дки.

Співучую долю Вподобав ти [М. Лисенко] нам, — На втіху сучасну, На спомин унукам, На славу дідам (Гл., Вибр., 1957, 245);

[Марко:] То ж то вона [земля] ще в ранах, а загоїмо їх, то стане ще кращою. І житимуть наші унуки та правнуки блаженно (Мороз, П’єси, 1959, 65).

Значення в інших словниках

1. внук — внук іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. внук — [ўнук] = онук і унук -ука, м. (на) -уков'і/-уку, кл. -учеи, мн. -укие, -ук'іў  Орфоепічний словник української мови
3. внук — (онук, рідко унук), -а, ч. 1》 Син сина або дочки. 2》 тільки мн. Діти сина або дочки. 3》 тільки мн. Те саме, що нащадки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. внук — ВНУК (ОНУ́К, рідко УНУ́К), а, ч. 1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (І. Нечуй-Левицький); Щосереди стара старчиха лазить одвідувати свого онука (В. Винниченко); На призьбі дід старий – Як сон. Кошлатить йому брови внук (П.  Словник української мови у 20 томах
5. внук — Внуча, внучатко, внучок, онучатко, онучечок, онучок, унук, унучечок, унучок  Словник синонімів Вусика
6. внук — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..  Словник синонімів української мови
7. внук — Внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)