опонент —
опоне́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
опонент —
(у полеміці) супротивник, (на виборах) конкурент, суперник; (інодумець) дисидент; (непримиренний) антагоніст.
Словник синонімів Караванського
опонент —
-а, ч. 1》 Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Офіційний опонент — особа, якій офіційно доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту...
Великий тлумачний словник сучасної мови
опонент —
Противник, див. опозиціонер
Словник чужослів Павло Штепа
опонент —
ОПОНЕ́НТ, а, ч. 1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Втома .. була тільки при дебатах після реферату..
Словник української мови у 20 томах
опонент —
опоне́нт [від лат. opponens (opponentis) – той, що протиставить, за перечує] 1. Особа, яка заперечує чи спростовує думки доповідача або оцінює працю дисертанта при захисті дисертації на здобуття вченого ступеня. 2. Супротивник у диспуті, дискусії.
Словник іншомовних слів Мельничука
опонент —
ОПОНЕ́НТ, а, ч. 1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Втома.. була тільки при дебатах після реферату.., бо опонентів було аж п’ять (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
опонент —
рос. оппонент той, хто протистоїть, заперечує) — 1. Особа, яка заперечує або висловлює альтернативну думку доповідачеві, авторові проекту, дисертанту. 2. Супротивник у диспуті, дискусії.
Eкономічна енциклопедія