пануючий —
пану́ючий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
пануючий —
Пануючий чи панівний? До наших нових словників поряд із природним, милозвучним словом панівний проник дієприкметник пануючий: «У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному ...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
пануючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до панувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пануючий —
ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М.
Словник синонімів української мови
пануючий —
ПАНУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до панува́ти. Ми вийшли на високий крутий шпиль, пануючий над селом (Н.-Лев., II, 1956, 409); // у знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах