паяльник —
пая́льник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
паяльник —
-а, ч. Ручний інструмент для паяння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паяльник —
(прилад) лютничка
Словник чужослів Павло Штепа
паяльник —
ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Ручний інструмент для паяння. Для надійного з'єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
паяльник —
(-a) ч.. 1. жрм; мол.; крим. Ніс великого розміру. БСРЖ, 424; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 147.
Словник жарґонної лексики української мови
паяльник —
ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч. Ручний інструмент для паяння. Для надійного з’єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (Монтаж і ремонт..
Словник української мови в 11 томах