паяльник

ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Ручний інструмент для паяння.

Для надійного з'єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (з навч. літ.);

Неначе павутинням, обсновано дротами всю радіорубку, на столі розкидані конденсатори, електролампи, паяльники (Д. Ткач).

2. Робітник, що займається паянням.

Паяльник цеху збирання.

Значення в інших словниках

1. паяльник — пая́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. паяльник — [пайал'ниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. паяльник — -а, ч. Ручний інструмент для паяння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паяльник — (прилад) лютничка  Словник чужослів Павло Штепа
5. паяльник — (-a) ч.. 1. жрм; мол.; крим. Ніс великого розміру. БСРЖ, 424; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 147.  Словник жарґонної лексики української мови
6. паяльник — ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч. Ручний інструмент для паяння. Для надійного з’єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (Монтаж і ремонт..  Словник української мови в 11 томах