паяльник
ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч. Ручний інструмент для паяння.
Для надійного з’єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (Монтаж і ремонт.., 1956, 66);
Неначе павутинням, обсновано дротами всю радіорубку, на столі розкидані конденсатори, електролампи, паяльники (Ткач, Моряки, 1948, 66).
Словник української мови (СУМ-11)