переїжджий —
переї́жджий прикметник
Орфографічний словник української мови
переїжджий —
-а, -е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. || у знач. ім. переїжджий, -джого, ч.; переїжджа, -джої, ж. Людина, що переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
переїжджий —
ПЕРЕЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник [настроювач] фортеп'ян (О.
Словник української мови у 20 томах
переїжджий —
(як) переї́жджа сва́ха, зі сл. гаса́ти, бі́гати, ї́здити і т. ін. Людина, що часто міняє місце свого перебування. І став Максим жити на два двори: місяць поживе в дружини, місяць — у матері.
Фразеологічний словник української мови
переїжджий —
ПЕРЕЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник [настроювач] фортеп’ян (Коб., І, 1956, 428); // у знач. ім. переї́жджий, джого, ч.; переї́жджа, джої...
Словник української мови в 11 томах