переїжджий
ПЕРЕЇ́ЖДЖИЙ, а, е.
Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.
Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник [настроювач] фортеп'ян (О. Кобилянська);
Малим хлопцем утік [батько] з дому з переїжджим лікарем, що потім дав його в науку й виховав його (М. Грушевський);
// у знач. ім. переї́жджий, джого, ч.; переї́жджа, джої, ж. Людина, що переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.
Алушта опустіла. Лиш де-не-де стрінеш парочку, яку вже на другий день не побачиш: то переїжджі, мабуть (М. Коцюбинський);
В Києві треба було чекати пересадки чотири години, – а кожному переїжджому вільно, убиваючи час, проїхатись вулицями міста, роздивляючись сюди-туди (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)