переїжджий

ПЕРЕЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.

Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник [настроювач] фортеп’ян (Коб., І, 1956, 428);

// у знач. ім. переї́жджий, джого, ч.; переї́жджа, джої, ж. Людина, що переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.

Алушта опустіла. Лиш де-не-де стрінеш парочку, яку вже на другий день не побачиш: то переїжджі, мабуть (Коцюб., III, 1956, 134);

В Києві треба було чекати пересадки чотири години, — а кожному переїжджому вільно, убиваючи час, проїхатись вулицями міста, роздивляючись сюди-туди (Смолич, Мир.., 1958, 89).

Значення в інших словниках

1. переїжджий — переї́жджий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. переїжджий — [пеиреийіжджией] м. (на) -джому/ -дж'ім, мн. -дж'і  Орфоепічний словник української мови
3. переїжджий — -а, -е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. || у знач. ім. переїжджий, -джого, ч.; переїжджа, -джої, ж. Людина, що переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переїжджий — ПЕРЕЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник [настроювач] фортеп'ян (О.  Словник української мови у 20 томах
5. переїжджий — (як) переї́жджа сва́ха, зі сл. гаса́ти, бі́гати, ї́здити і т. ін. Людина, що часто міняє місце свого перебування. І став Максим жити на два двори: місяць поживе в дружини, місяць — у матері.  Фразеологічний словник української мови