подобрілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до подобріти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подобрілий —
ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до подобрі́ти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (В. Козаченко); // у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
подобрілий —
ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобрі́ти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Коз., Сальвія, 1959, 145); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах