подобрілий
ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до подобрі́ти.
Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)