подобрілий

ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобрі́ти.

Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Коз., Сальвія, 1959, 145);

// У знач. прикм.

Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (Стельмах, І, 1962, 263).

Значення в інших словниках

1. подобрілий — подобрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. подобрілий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. подобрілий — [подоубр’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. подобрілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до подобріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подобрілий — ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до подобрі́ти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (В. Козаченко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах