полеглий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти. 2》 у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини). 3》 у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий. || у знач. ім. полеглі, -лих, мн. Люди, що загинули в бою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полеглий —
поле́глий 1 дієприкметник від: полягти́ — загинути поле́глий 2 дієприкметник про рослини поле́глий 3 іменник чоловічого роду, істота загибла людина
Орфографічний словник української мови
полеглий —
ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до полягти́1. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини).
Словник української мови у 20 томах
полеглий —
ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полягти́. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Ле, В снопі.., 1960, 196). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав’янисті, злакові рослини).
Словник української мови в 11 томах
полеглий —
Полеглий, -а, -е 1) Полегшій. 2) Слежавшійся.
Словник української мови Грінченка