полеглий

поле́глий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти.

2》 у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини).

3》 у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий.

|| у знач. ім. полеглі, -лих, мн. Люди, що загинули в бою.

Значення в інших словниках

1. полеглий — [полеглией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
2. полеглий — поле́глий 1 дієприкметник від: полягти́ — загинути поле́глий 2 дієприкметник про рослини поле́глий 3 іменник чоловічого роду, істота загибла людина  Орфографічний словник української мови
3. полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до полягти́1. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини).  Словник української мови у 20 томах
4. полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полягти́. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Ле, В снопі.., 1960, 196). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав’янисті, злакові рослини).  Словник української мови в 11 томах
5. полеглий — Полеглий, -а, -е 1) Полегшій. 2) Слежавшійся.  Словник української мови Грінченка