полеглий
поле́глий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти.
2》 у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини).
3》 у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий.
|| у знач. ім. полеглі, -лих, мн. Люди, що загинули в бою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полеглий — [полеглией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- полеглий — поле́глий 1 дієприкметник від: полягти́ — загинути поле́глий 2 дієприкметник про рослини поле́глий 3 іменник чоловічого роду, істота загибла людина Орфографічний словник української мови
- полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до полягти́1. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини). Словник української мови у 20 томах
- полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полягти́. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Ле, В снопі.., 1960, 196). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав’янисті, злакові рослини). Словник української мови в 11 томах
- полеглий — Полеглий, -а, -е 1) Полегшій. 2) Слежавшійся. Словник української мови Грінченка