полеглий

поле́глий 1

дієприкметник

від: полягти́ — загинути

поле́глий 2

дієприкметник

про рослини

поле́глий 3

іменник чоловічого роду, істота

загибла людина

Значення в інших словниках

1. полеглий — [полеглией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
2. полеглий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти. 2》 у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини). 3》 у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий. || у знач. ім. полеглі, -лих, мн. Люди, що загинули в бою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до полягти́1. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини).  Словник української мови у 20 томах
4. полеглий — ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полягти́. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Ле, В снопі.., 1960, 196). 2. у знач. прикм. Який поліг (про трав’янисті, злакові рослини).  Словник української мови в 11 томах
5. полеглий — Полеглий, -а, -е 1) Полегшій. 2) Слежавшійся.  Словник української мови Грінченка