полудень

по́лудень

[полуде^ин']

-д(‘)н'а, ор. -дне^им, м. (ў) -д(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. полудень — -дня, ч. 1》 Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. У полудень — о дванадцятій годині дня; опівдні. З полудня; По полудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Полудень — Час початку робіт вільних мулярів.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
3. полудень — по́лудень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. полудень — ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т.  Словник синонімів української мови
6. полудень — По́лу́день, -дня, -дневі; -дні, -днів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч.  Словник української мови в 11 томах