полудень
по́лудень
[полудеин']
-д(‘)н'а, ор. -днеим, м. (ў) -д(‘)н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полудень — -дня, ч. 1》 Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. У полудень — о дванадцятій годині дня; опівдні. З полудня; По полудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Полудень — Час початку робіт вільних мулярів. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- полудень — по́лудень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т. Словник української мови у 20 томах
- полудень — ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т. Словник синонімів української мови
- полудень — По́лу́день, -дня, -дневі; -дні, -днів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч. Словник української мови в 11 томах