полудень

ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч.

1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня.

І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т. Шевченко);

Вони ще не бачились нині: Антоша недавно приїхав з фільварку, а Ліда до полудня спала (М. Коцюбинський).

2. перен. Середина життєвого шляху, кінець молодості людини.

Біле личко червоніє Не довго, дівчата! До полудня, та й зав'яне, Брови полиняють... (Т. Шевченко);

Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважає себе якщо й не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало... (О. Гончар).

3. спец. Момент проходження центра Сонця через меридіан певного місця.

4. заст. Південь.

Теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю у його роботі... (Панас Мирний);

Сей спосіб [коли один тямущий навчає іншого] самоосвіти більше тримається на півночі, а не в нас на полудні (Леся Українка).

5. розм. Приймання їжі опівдні, а також в проміжок часу між обідом і вечерею.

І обід, і полудень минувся,а Левка нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Яновський);

// Їжа, яку приймають у цю пору.

Мати почастувала дочку, поставила на стіл полудень, внесла миску яблук (І. Нечуй-Левицький);

– Жінко! – загукав Юхим. – Давай полудень у торбу, я на поле йду (В. Кучер).

(1) В по́лудень – о дванадцятій годині дня; опівдні.

– Брат Петро пригнав з поля корову ще в полудень, нарвав їй гички, нагодував (Г. Косинка);

Зверта́ти (поверта́ти) / зверну́ти (поверну́ти) з по́лудня див. зверта́ти;

(2) З по́лудня; По по́лудні (по́лудню) – після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час.

– Забіжу до вас завтра, так з полудня... (М. Коцюбинський);

Ясний день, по полудню (Леся Українка);

(3) Над (під) по́лудень – перед дванадцятою годиною дня, близько дванадцятої години дня.

Було саме над полудень, спека стояла велика (О. Маковей);

Під полудень на горизонті знялась курява (Я. Качура);

(4) На по́лудні; Се́ред по́лудня – у найвищій точці над горизонтом; посередині неба, над самою головою.

Сади та будиночки на передмісті. На полудні сонце. Гудуть дзигарі (Л. Первомайський);

Сонце стояло серед полудня і пражило, мов огнем (І. Франко).