1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полудень

по́лудень

-дня, ч.

1》 Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня.

У полудень — о дванадцятій годині дня; опівдні.

З полудня; По полудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час.

2》 перен. Середина життєвого шляху, кінець молодості людини.

3》 спец. Момент проходження центра Сонця через меридіан певного місця.

4》 заст. Південь.

5》 розм. Приймання їжі опівдні, а також у проміжок часу між обідом і вечерею.

|| Їжа, яку приймають о цій порі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полудень — [полудеин'] -д(‘)н'а, ор. -днеим, м. (ў) -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. Полудень — Час початку робіт вільних мулярів. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  3. полудень — по́лудень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. полудень — ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т. Словник синонімів української мови
  6. полудень — По́лу́день, -дня, -дневі; -дні, -днів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч. Словник української мови в 11 томах