1. Словник синонімів української мови

полудень

ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т. Осьмачка); Поїздка на південь, морські ванни та лиманові грязі хоч і поправили трохи здоров'я (Лесі), повністю проте на ноги не поставили (М. Олійник); З полудня вітер повіяв; зробилась одлига (Панас Мирний); Сей спосіб самоосвіти більше тримається на півночі, а не в нас на полудні (Леся Українка); Ми стаємо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Яновський).

ПО́ЛУДЕНЬ (дванадцята година дня; середина дня), ПІ́ВДЕНЬ, ОБІ́Д (ОБІ́ДИ) розм., ПОЛУ́ДНЕ (ПОЛУ́ДНЄ) діал. Під полудень на горизонті знялась курява (Я. Качура); День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий, а як звернуло з півдня, став якийсь білий, наче срібний (І. Нечуй-Левицький); У обід знову Грицько суне (Панас Мирний); Падає з дерев пожовкле листя, День уже в обіди догорів (Є. Плужник); Полудне — спочивати ляг Мужик при втомлених волах (І. Франко); В полуднє приїхав старшина. Він звелів покликати Гната та Олександру (М. Коцюбинський).

ПО́ЛУДЕНЬ розм. (приймання їжі між обідом і вечерею чи опівдні; сама ця їжа), ПОЛУ́ДНАННЯ розм., ПОЛУ́ДЕНОК розм., ПІДВЕЧІ́РОК розм., ПОЛУ́ДНЕ (ПОЛУ́ДНЄ) діал. За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Яновський); — Жінко! — загукав Юхим. — Давай полудень у торбу, я на поле йду (В. Кучер); Вузлик з полуднанням несла (Домащучка) на сапі, а в тому вузлику — пиріжки з маком та печеними буряками (Є. Гуцало); Німий запримітив Лепетю лиш тепер, коли вона принесла своєму чоловікові на міст полуденок (П. Загребельний); Надійшла пані комісарова, і знову підвечірок, і говорення про сенсації дня (Уляна Кравченко); З гори, де розлігся панський двір, донеслися голосні крики і тоненько задзеленькав дзвінок, що скликує робітників на полудне (Мирослав Ірчан); Опівдні виїхав на лан економ. Підпершись у бік рукою, на котрій висіла нагайка, він гукнув: — Гей, баби! На полуднє! (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полудень — [полудеин'] -д(‘)н'а, ор. -днеим, м. (ў) -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. полудень — -дня, ч. 1》 Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. У полудень — о дванадцятій годині дня; опівдні. З полудня; По полудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Полудень — Час початку робіт вільних мулярів. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. полудень — по́лудень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. полудень — По́лу́день, -дня, -дневі; -дні, -днів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч. Словник української мови в 11 томах