полудень

ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч.

1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня.

І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч., II, 1963, 390);

Вони ще не бачились нині: Антоша недавно приїхав з фільварку, а Ліда до полудня спала (Коцюб., II, 1955, 385);

Пригадується йому гарячий полудень у колгоспному садку (Тют., Вир, 1964, 397).

В по́лудень — о дванадцятій годині дня; опівдні.

— Брат Петро пригнав з поля корову ще в полудень, нарвав їй гички, нагодував (Кос., Новели, 1962, 41);

Зверта́ти (зверну́ти, поверта́ти, поверну́ти і т. ін.) з по́лудня — опускатися з кульмінаційного положення над горизонтом у напрямку до заходу.

Сонце пече її [Химу], звернувши з полудня (Вовчок, І, 1955, 52);

Сонце повернуло з полудня; його косе проміння зробилось ще пекучіше, ще гарячіше (Мирний, IV, 1955, 22);

З по́лудня; По по́лудні; По по́лудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час.

— Забіжу до вас завтра, так з полудня… (Коцюб., І, 1955, 382);

Ясний день, по полудню (Л. Укр., III, 1952, 728);

На по́лудні; Се́ред по́лудня — у найвищій точці над горизонтом; посередині неба, над самою головою.

Сади та будиночки на передмісті. На полудні сонце. Гудуть дзигарі (Перв., II, 1958, 338);

Сонце стояло серед полудня і пражило, мов огнем (Фр., II, 1950, 23);

Над (під) по́лудень — перед дванадцятою годиною дня, близько дванадцятої години дня.

Було саме над полудень, спека стояла велика (Мак., Вибр., 1956, 413);

Під полудень на горизонті знялась курява (Кач., II, 1958, 419).

2. перен. Середина життєвого шляху, кінець молодості людини.

Біле личко червоніє Не довго, дівчата! До полудня, та й зав’яне, Брови полиняють… (Шевч., І, 1963, 56);

Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважає себе якщо й не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало… (Гончар, Тронка, 1963, 211).

3. спец. Момент проходження центра Сонця через меридіан певного місця.

4. заст. Південь.

Теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю у його роботі… (Мирний, III, 1954, 66);

Сей спосіб [коли один тямущий навчає іншого] самоосвіти більше тримається на півночі, а не в нас на полудні (Л. Укр., V, 1956, 95).

5. розм. Приймання їжі опівдні, а також в проміжок часу між обідом і вечерею.

І обід, і полудень минувся,а Левка нема (Кв.-Осн., II, 1956, 271);

За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Янов., І, 1958, 52);

// Їжа, яку приймають у цю пору.

Мати почастувала дочку, поставила на стіл полудень, внесла миску яблук (Н.-Лев., II, 1956, 75);

— Жінко! — загукав Юхим. — Давай полудень у торбу, я на поле йду (Кучер, Прощай.., 1957, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полудень — [полудеин'] -д(‘)н'а, ор. -днеим, м. (ў) -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. полудень — -дня, ч. 1》 Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. У полудень — о дванадцятій годині дня; опівдні. З полудня; По полудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Полудень — Час початку робіт вільних мулярів. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. полудень — по́лудень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. полудень — ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. полудень — ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т. Словник синонімів української мови
  7. полудень — По́лу́день, -дня, -дневі; -дні, -днів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)