порожній

поро́жній

[порожн'ій]

м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'е^и; мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. порожній — поро́жній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. порожній — Пустий, (степ) голий; (- вулицю) безлюдний; (стілець) вільний, (віз) незавантажений, (аркуш) незаписаний, незаповнений; (борщ) пісний; (- душу) П. спустошений; (- голову) немудрий, незаклопотаний; (всередині) порожнистий, дуплинастий, сов.  Словник синонімів Караванського
3. порожній — Незаповнений, порожнісінький, порожняк, пустий, пустісінький, пустопорожній, свистун (горіх)  Словник синонімів Вусика
4. порожній — -я, -є. 1》 Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). || У якому нічого немає (про простір). || Позбавлений будь-яких предметів, речей, меблів і т. ін. (про приміщення).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. порожній — ПОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис); Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.  Словник української мови у 20 томах
6. порожній — З порожнього не наллєш. У бідного нічого не візьмеш.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. порожній — (-я, -є) крим., мол. Про людину, яка не має при собі грошей. — Приніс? — зустрів Юзь Арсена, ніби він щойно до магазину вибіг. — Я порожній. (В. Слапчук, Втома воїна); Я порожній, абсолютний голяк (А. Кокотюха, Тупик для втікача). БСРЖ, 491; ЯБМ, 2, 262.  Словник жарґонної лексики української мови
8. порожній — в поро́жній слід, зі сл. прийти́, прибі́гти і под. Не заставши кого-небудь на місці; запізнившись. Чи набрехали опришкам вісники, чи купці, дізнавшися так або інак про засідку, об’їхали боком, чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в порожній слід...  Фразеологічний словник української мови
9. порожній — БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про твори, розмови, слова, думки і т. ін. — позбавлений змісту, убогий змістом), МАЛОЗМІСТО́ВНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ підсил., ПУСТИ́Й підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (про тему розмови, суперечки і т. ін.  Словник синонімів української мови
10. порожній — Поро́жній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. порожній — ПОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис, 1864, № 6440); Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
12. порожній — Порожній, -я, -є 1) Пустой, порожній. Порожня торба. 2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя. Волч. у. 3) Порожня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи. Мил. 30.  Словник української мови Грінченка